Місто Рацьонж є одним із найстарших міст північної Мазовії. Сліди селищ та згадки про місто належать до X сторіччя. Між XIII та XVIII сторіччям місто було резиденцією  каштеляна, який протягом майже п'яти сторіч репрезентував місто спочатку на Княжій раді, а пізніше у Великій королівській раді, що звалася Сенатом. Остатнім каштеляном Рацьонжа був Тадеуш Антоній Мотковський граф Доленга, активний діяч Чотирьохрічного сейму та учасник повстання Костюшка, міністр внутрішніх справ Варшавського князівства та Польського королівства, літературний критик та видавник.

•  Документ про заснування міста (локація) Рацьонжу не заховався до наших днів. Рацьонж отримав міські права на підставі хелмінського права. Цей привілей був виданий 15 грудня 1425 року князем Земовітом IV. Містом управляв війт. Наступний привілей місто отримало віл князя Владислава у 1439 році. Цей документ підтверджував отримання містом міських прав та свобод, записаних у привілеї 1425 року. З 1495 року, тобто з часів приєднання північної Мазовії до Корони та переходу міста під владу короля, Рацьонж став столицею повіту. У 1512 році Рацьонж дістався у володіння єпископа плоцького.

• Рацьонж, як резиденція єпископа, інтенсивно розвивався, залишаючи за собою отримані прерогативи та зміцнюючи давно зайняту позицію важного регіонального центра. Він й далі продовжував бути резиденцією каштеляна та повітових влад, місцем проведення воєводських сеймиків та лицарських турнірів. Сюди продовжувала з'їздитися мазовецька шляхта з усього Плоцького воєводства, тут проходили вибори чотирьох послів Сейму, також тут редагувалися рішення сеймику для послів, які вирушали на ради Сейму.

• Такі умови сприяли розвиткові міста, населення якого у другій половині XVI сторіччя нараховувало більш 1000 мешканців, а місто було одним із найбільш многолюдних у Плоцькому воєводстві.
• Війни сімнадцятого сторіччя та поділи Польщі підірвали сили міста та мали негативний вплив на подальший розвиток Рацьонжа як адміністративного центра. У період поділів він втратив - як пізніше оказалося назавжди - статус районного центра. Після Січневого повстання місто позбавлено міських прав, які були йому повернуті лише на початку двадцятиріччя між Першою та Другою світовою війною. Ці проблеми все ж таки не стали на перешкоді економічному розвиткові міста та околиць в галузі землеробства, ремісництва та торгівлі. Завдяки цім факторам кількість населення Рацьонжа значно зросла - від 1000 та 1900 мешканців відповідно на початку та в половині XIX сторіччя, до 4500 мешканців близько 1900 року та 5300 у 1939 році.
• Період окупації є найбільш драматичним моментом в історії Рацьонжа. Жертвою переслідувань була насамперед єврейська частина населення. Після трагічних подій, пов'язаних із винищенням єврейської частини населення під час II Світової війни, Рацьонж нараховував лише 3500 мешканців. II Світова війна була найбільшою та найкривавішою в історії людства, несучі із собою величезні втрати та знищення. Ціллю агресії фашистської Німеччини з заходу та радянських військ зі сходу було знищення збройних сил, розпад польської держави та загарбання її території. 
• Ведучі політику винищення завойованих народів окупанти користалися методами кровавого терору та грабіжницької політики, що передбачали насамперед досягнення військових цілей. На польських землях німецький та радянський режими вели особливо безпощадну окупаційну політику та  надзвичайно стрімке фізичне винищення польського народу, доказом чого були смертні кари, ув'язнення у таборах смерті, масові репресії та вивіз сотень тисяч поляків на примусові роботи.

• Багато мешканців нашого міста та околиць безпосередньо приймали участь в  боях, багато з них внаслідок цього були вивезені до таборів смерті та на примусові роботи до Німеччини. Вклад польського народу, який до остатнього дня приймав участь у військових діях, у перемогу над фашистською Німеччиною, а також її союзниками був значним. Поляки воювали практично на всіх військових фронтах - на землі, на морі та в повітрі. З історії нам відомо про перемоги польської зброї та славетні подвиги Армії Крайової, Гвардії Людової та Батальйонів хлопських, членами яких були мешканці міста та околиць.

• Ріка Рацьонжниця ділить місто на дві частини - більш стару південну та більш нову північну. Добре збереглася сітка середньовічних вулиць із стародавніми будинками, що оточують прямокутну ринкову площу (Ринек). В результаті проведеної реорганізації адміністративно-територіальної будови країни у 1973 році місто стало місцем засідань адміністративних влад міста та повіту, розширюючи свої вповноваження за рахунок 4 зліквідованих громадських та 1 міської народного ради.

• У 1975 році в адміністративний склад міста та повіту увійшов район Гралево. На сьогоднішній  день місто Рацьонж є резиденцією міських та районних органів самоврядування. В результаті поділу спільних для міста та повіту органів управління з 1 січня 1992 року місто Рацьонж та повіт Рацёнж прийняли нову адміністративну та юридичну форму - стали двома окремими одиницями самоврядування.

• З нечисленних пам'яток вартим уваги є приходський костьол Вознесіння Пресвятої Богоматері, збудований в неоготичному стилі у 1886 році, а також кам'яна будівля дому приходського священика, датована двадцятими роками XX сторіччя. Унікальним вважається комплекс стародавніх будинків дерев'яної архітектури, який збудовано у II половині XIX та на початку XX сторіччя. У списку пам'яток історії знаходиться ранньосередньовічне городище т. зв. «водяна гора».