Імператорський палац - колишня резиденція імператора Вільгельма II - був найважливішою та найбільшою з будівель, зведених на початку ХХ століття за ініціативою прусських влад для підвищення значення Познані. Розпочате в 1905 році будівництво зайняло всього п'ять років: вже в 1910 році ключі від замку були урочисто вручені імператору, а три роки по тому були завершені роботи в прикрашеної мозаїкою каплиці замку. Конструктор Франц Швехтен звернувся неороманськии формам, які нагадували про славу імперії Карла Великого. У неороманському стилі були прикрашені більшість головних залів.
У силуеті замку домінує вежа, яка колись знаходилася на другому поверсі каплиці. У західній частині, створеній навколо внутрішнього двору, розташовувалися особисті кімнати імператора і його сім'ї, а в східній - тронний зал. На задвірках був розбитий невеликий парк з відокремленим розарієм, архітектура якого побудована була за зразком відомого Двору левів у Альгамбрі. У північно-східному кутку кварталу була розташована будівля т. зв. машталірні (стайні).
Після закінчення I Світової війни замок перейшов у власність польської держави. У міжвоєнний період він був однією з офіційних резиденцій польських президентів і головною будівлею недавно відкритого Познанського університету. Він також був відкритий для відвідувачів.
У 1939 році, незабаром після того, як місто було захоплено німцями, замок відвідав Альберт Шпеєр, «придворний» архітектор Адольфа Гітлера. Після його візиту було прийнято рішення про перебудову колишніх особистих кімнат імператора для вождя III Рейху (одним із найбільш виразних було перетворення каплиці в його кабінет). Другий поверх був призначений для намісника т. н. Вартеланда, Артура Грейзера.
Відразу розпочаті відновлювальні роботи тривали до 1944 року, коли військова обстановка не залишала сумнівів щодо переможця. Під час проведення робіт демонтовано майже всі оригінальні елементи обстановки приміщень і замінено новими, виконаними за зразком проекту нової берлінської канцелярії А. Шпеєра.
Під час боїв за визволення Познані замок, як і інші будівлі в центрі міста, був серйозно пошкоджений. Цей факт, а перш за все враження з часів окупації, викликали пропозиції щодо зносу або реконструкції замку. Врешті-решт прийнято було остаточне рішення про зниження вежі приблизно на одну третину її початкової висоти. У перші повоєнні роки замок залишався університетським будинком, а пізніше став резиденцією міської адміністрації. З 1962 року він служить культурі.
В останні роки почалося систематичне відновлення будівлі, визнаної історичною пам'яткою архітектури. Про її історію пригадують виставлені в її залах архівні фотографії і збережені до наших часів предмети оригінальної обстановки, у тому числі імператорський трон.