II Світова війна

Одночасно з початком обстрілу Вестерплатте на Польщу розпочали наступ 1,8 млн. німецьких солдатів та 1640 літаків, проти яких Польща могла виставити мільйон солдатів та 400 літаків. Польський план оборони передбачував якнайдовшу оборону західного кордону та очікування на допомогу західних союзників. Великобританія та Франція об’явили війну Німеччині 3.09.1939 р., але не розпочали жодних дій. Під час 35-денної оборони Польща мусила витримати натиск не тільки німців, але й СРСР, який на підставі пакту Молотова-Ріббентропа 17. 09. 1939 р. перейшов східний державний кордон. Цього самого дня, головнокомандуючий, президент та уряд емігрували з країни. В останній битві вересневої кампанії (2-5.X.1939) під Коцком брала участь Самостійна операційна група «Полісся» ген. Ф. Клеберга. Понісши поразку, Польща опинилася під гітлерівською та радянською окупацією. Німеччина зайняла 48% території Польщі із 20 млн. населення, СРСР - 50% із 14, 3 млн. населення. До Рейху увійшли Поморське, Познанське воєводства, частина Лодзького, Краківського воєводств, частина Мазовії та Келецьких земель, Заользе та Сувальські землі, з решти земель утворено Генеральну губернію. На сході землі, відібрані Польщі, приєднано до Білоруської та Української народних республік. На окупованих землях німці змушували населення до примусових робіт, масово вивозили людей на роботи до Німеччини, конфіскували національне майно, виселяли поляків з теренів призначених під німецьку колонізацію, проводили ліквідацію польської інтелігенції, військових, масові екзекуції та каральні акції. У таборах праці (напр. Дахау, Аушвіц) проводилася екстермінація населення країн, окупованих німцями. Там загинуло 1,5 млн. чоловік. Політику винищення землевласників, інтелігенції та військових кадрів також вів Радянський Союз, вбиваючи 20 тисяч військовополонених у таборах в Козельську, Осташкові та Старобєльську. Після введення обов’язкового радянського громадянства, поляки служили в рядах Червоної армії.

Після вересневої поразки поляки воювали за Францію: в Лотарингії, на лінії Мажино - 1 Дивізія Гренадерів (ген. Б. Дух), в Ельзасі – 2 Дивізія Стрілецької Піхоти (ген. Б. Пругар-Кетлинг), в Шампані- 10 Танкова бригада (ген. С. Мачек), Самостійна бригада підгалянських стрільців (ген. С. Богуш-Шишко) в Норвегії, під Нарвіком. В битві за Англію, з серпня до жовтня 1940 р., 302 та 303 дивізії збили 273 німецькі літаки. На Атлантичному океані, обслонюючи конвої та викриваючи німецькі кораблі, воювали польські військові кораблі: Буря, Громовиця, Блискавиця, Грім, Оркан, Гарланд та підводний човен Орел; на Середземному морі – Сокіл та Дик. В Африці, з 1940 р. Самостійна бригада карпатських стрільців (ген. С. Копанський), приймала участь в обороні фортеці Тобрук в Лівії (1941 р.).

Також в Польщі, незважаючи на окупацію та репресії, поляки вели конспіраційну діяльність, утворюючи партизанське військо – Армію Крайову та Хлопські Батальйони, владу над якими мав польський еміграційний уряд в Лондоні. Ряди AK в 1943 р. нараховували близько 300 тисяч солдатів. У 1942 – 1944 роках AK провела саботажницьку та диверсійну діяльність, між іншим: 300 збройних акцій в обороні польського населення на Замойських землях; в акції під Арсеналом в Варшаві аковці відбили 20 полонених, ув’язнених гестапівцями, провели вданий замах на шефа СС – Ф. Кучеру. Після нападу Німеччини на СРСР у 1943 р. створено польську армію, але непорозуміння з радянською владою призвели до того, що ген. В. Андерс евакуював її (67 тис. військових та 47 тис. цивільних) до Ірану. Ця армія започаткувала II Корпус, який під керівництвом Андерса воював у складі 8 англійської армії . У травні 1944 р. поляки відкрили союзникам шлях до Риму, здобуваючи Монте-Касіно, потім Анкону та Болонію. В Нормандській операції (1944 р.) приймала участь 1 Танкова дивізія ген. С. Мачка, воюючи під Фале, здобуваючи Бреду в Голландії; свої військовий похід закінчила в Вільгельмшавен в Німеччині, I Парашутна бригада приймала участь в найбільшій повітрянодесантній операції під Арнгемом в вересні 1944 р.

Після того, як дійшло до розірвання відносин між СРСР і польським еміграційним урядом, польські комуністи отримали згоду Й. Сталіна (травень 1943 р.) на утворення в Сельцях над Окою дивізії ім. Т. Костюшка (ген. С. Берлінг), розгромленої в жовтні 1943 р. в битві під Леніном. Подальші дії на східному фронті продовжувала 1 Армія Народного польського війська (ген. С. Берлінг), ведучи влітку 1944 р. тяжкі битви над Віслою (магнушевский плацдарм), а потім визволивши польські землі, кінцем її військового шляху був Берлин.

Поразка Німеччини та перехід стратегічних ініціатив на східному фронті в руки СРСР (1943 р.), утворення Польського комітету національного визволення – влади, що складалася з польських комуністів із підтримкою радянських, а також наближення Червоної армії та Народного польського війська до державних кордонів прискорили вибух повстання в Варшаві (серпень 1944 р.). Метою його було визволення столиці з рух німців та прийняття влади в свої руки перед приходом радянських військ. 63 дні героїчної, нерівної боротьби без допомоги союзників привело до смерті 20 тис. солдатів AK, 180 тисяч мирного населення та 2,6 тис. солдатів Народного польського війська ген. Берлінга, яки поспішили на поміч повстанцям.

Падіння повстання, наступ радянських військ, які в січні 1945 р. визволили Варшаву та швидко посувалися на північ та північний захід, призвели до того, що учасники Ялтинської конференції (лютий 1945 р.) погодилися сформувати коаліційний уряд, до складу якого увійшли комуністи за підтримки СРСР та члени лондонського уряду, й провести вільні вибори. Східний польський кордон мав проходити по лінії Керзона (вздовж Бугу); до Польщі увійшли Східна Пруссія, Верхня та Нижня Сілезія. Ці рішення ухвалила Потсдамська конференція (липень – серпень 1945 р.). Під час II Світової війни Польща стратила 6 млн. громадян; в 1946 р. нараховувала менше ніж 24 млн. населення; зміни кордонів призвели до втрати 76 тис. км2 площі (20% стану перед війною); стан на сьогодні - 312, 7 тис. км2.

_______________

Опитування

II Світова війна