На підставі переговорів в Москві 21. 06. 1945 р. був скликаний Тимчасовий уряд національної єдності з прем’єром Е. Осубкой-Моравським та віце-прем’єрами: С. Миколайчиком та В. Гомулкою. У серпні 1945 р. Захід перестав признавати еміграційний уряд РП, зліквідовано також польські збройні сили на заході. В політичним житті головну роль відігравала Польська робітнича партія та залежні від неї Польська соціалістична партія, Сторонництво Людове, Демократичне сторонництво, Сторонництво праці та незалежне Сторонництво праці К. Попеля й Польське сторонництво людове С. Миколайчика. В червні 1946, намагаючись відкласти вибори, уряд провів опитування суспільної думки (референдум), пропонуючи відповісти на три питання «Чи ти за знесенням сенату?», «Чи ти за введенням суспільно-господарських реформ?», «Чи ти за залишенням західного кордону на Одрі та Лужицькій Нисі?" Результати референдуму фальсифіковано, можливо що більше 80 % опитуваних відповіло «ні» на перше питання. У січні 1947 пройшли вибори до Законодавчого сейму, в яких ППР та залежні партії здобули 80 % голосів. Президентом став Б. Берут, прем’єром - Ю. Циранкевич. Перемога на виборах надала комуністам впевненості в своїх силах під час боротьби з політичними противниками: ПСЛ розбито за допомогою арештів, С. Миколайчик залишив Польщу; також з ППР був виключений В. Гомулка. В грудні 1948 р. ППС та ППР об’єдналися, формуючи Польську об’єднану робітничу партію. В економічному житті тривало введення декретів про націоналізацію промисловості та проведення земельних реформ, а також трьохрічного плану (1947 - 1949), метою якого була ліквідація післявоєнних знищень, поєднання Повернених земель, піднесення рівня життя. Успіхи у реалізації цього плану залежали від величезного вкладу сил суспільства в перших післявоєнних роках. У 1952 р. схвалено конституцію, яка визначала, що державною системою є народна демократія, а засоби виробництва є державною власністю. Поступову сталінізацію держави, тобто переймання радянських взірців у політичному та економічному житті, перервали події в Познані в червні 1956 р. Вони викликали кризу ПЗПР та боротьбу фракції за владу в партії, яку після відвідування М. Хрущовим Польщі (жовтень 1956 р.) переказано В. Гомулці. Польський жовтень приніс покращення в виді звільнення з в’язниці кардинала С. Вишенського, утворення кола католицьких послів Знак, репатріації 29 тисяч поляків з СРСР, залишення планів колективізації сільського господарства. Характеристичною рисою Людової Польщі були циклічні суспільно-економічні кризи. Після т. зв. «малої стабілізації» за часів влади В. Гомулки у 1957 – 1968 роках, в березні 1968, на фоні міжнародних подій (ізраїльсько-арабська війна) дійшло до антисемітських виступів, підготовлених членами партії, пов’язаними з М. Мочаром. В результаті цькування, з Польщі виїхало близько 20 тисяч громадян єврейського походження. З ПЗПР виключено 8 тис. чоловік. Невдовзі в Польщі настала чергова криза, викликана економічними труднощами: відсутністю фінансування сільського господарства та виробництва продовольчих товарів, спробами прихованої колективізації сільського господарства під виглядом т. зв. сільськогосподарських кіл, коштами прискореної індустріалізації особливо в важкій промисловості. У грудні 1970, у відповідь на повідомлення про підвищення цін дійшло до страйків у Гданську та Гдині, криваво стриманих міліцією. В результаті політичної кризи, В. Гомулку на посаді I секретаря ПЗПР змінив Е. Герек. Гасло його приспішників «будуймо Другу Польщу» принесло покращення побутових умов населення та утримання економіки коштом позичок від Заходу, будову гігантів важкої промисловості (Гута «Катовіце», Белхатів), підвищення закупівельних цін в сільському господарстві, при одночасному імпорті харчових продуктів. У 1979 р. прийшла економічна криза, на що вказували ринкові нестачі, підвищення цін та інфляція, викликана необхідністю сплати кредитів. Хвиля протестів у серпні 1980 р. привела до відставки уряду та утворення незалежного профсоюзу «Солідарність» під керівництвом Л. Валенси, розпочинаючи довгий (військове положення в 1981 – 1983 роках) шлях до трансформації державної системи, до чого дійшло після виборів 4 червня 1989 р. Першим президентом в 1989 р. на Національних зборах обрано В. Ярузельського з ПЗПР, рік потому в результаті загальних виборів президентом обрано Леха Валенсу.

_______________

Початки польської держави. Ранньофеодальна монархія в Польщі (X - XII ст.) | Об'єднання та відбудова польської держави у XIV сторіччі.| Період правління Ягеллонів | XVII сторіччя – століття воєн | Польща за часів кризи. | Під чужою владою | I Світова Війна | Відроджена Польща 1918 - 1939 | II Світова війна | 1945 - 1989