Біловезька пуща, це лісовий комплекс, розташований по обох сторонах кордону Польщі й Білорусі. Східна частина утворює державний заповідник «Біловезька пуща». 16% польської частини Біловезької пущі займає Біловезький державний заповідник. Щасливий хід історії - охорона пущі, як території королівського, а в XIX ст. царського полювання - став причиною того, що вона підлягала спеціальній охороні - між іншим на неї не поширилася колонізація, тобто корчування лісів і перекваліфікація їх у будівельні ділянки та аграрну територію.
Біловезька пуща - це останній на низовині Європи натуральний ліс первісного характеру, який у прадавні віки простягався в зоні листяних і змішаних лісів. Вона характеризується великою біологічною різноманітністю. Старі, первісні деревостої Біловезького державного заповідника і Біловезької пущі виділяються великою кількістю мертвої деревини в різній стадії розкладання і присутністю типових для натуральних лісів видів рослин.
Біловезький державний заповідник є єдиним польським природним об'єктом, занесеним ЮНЕСКО в список Світової спадщини. Він представляє також найважливішу центральну зону біосферного заповідника «Біловежа».
Біловезька пуща, як об'єкт, який століттями знаходився на стику багатьох культур в т. ч. литовської, білоруської, української, польської став своєрідним горнилом завдяки якому тут можна захоплюватися гармонійним співіснуванням прибічників багатьох релігій, проникненням матеріальної культури.
Зубр
Символом державних заповідників (польського і білоруського) є зубр - найбільший континентальний ссавець Європи. Біловезька пуща виявилася для низовинного зубра останнім оплотом. На початку нашого тисячоліття низовинні зубри зустрічалися повсюдно в просторих лісах, що покривали тодішню Європу і були мисливською здобиччю, що користувалася високим визнанням. В середні віки в деяких європейських країнах, у тому числі в Польщі і Німеччині, охота на зубрів була королівським привілеєм. У Польщі про охорону зубра згадується вперше в Литовських статутах (XVI ст.), Сигізмунд Август оголосив декрет, погрожуючий смертною карою кожному, хто посмів би убити зубра без королівського дозволу. Весною 1919 року загинув останній зубр у Біловезькій пущі. Уціліли лише зубри в критих розведеннях - звіринцях і зоологічних садах. Першим кроком до реституції зубра в Біловезькій пущі в природних умовах було створення у 1929 р. звіринця для цих тварин. Успішний розвиток реституційного розведення зубрів у Біловежі після II світової війни дозволив перейти до створення вільного розведення. У польській частині Біловезької пущі перші зубри були випущені на волю в 1952 р. В даний час в Біловезькій пущі живе на волі найчисленніша популяція зубрів у світі. У її польській частині вона налічує близько 450, а в цілій пущі близько 800 особин.